Кір: симптоми, профілактика, лікування
КІР— це інфекційна хвороба, збудником якої є вірус. Найчастіше хворіють діти без щеплень, які відвідують дитсадки й школи. Але дорослі та підлітки, яким не робили вакцинацію, також можуть захворіти.
Вірус кору дуже легкий і може розноситися потоком повітря, тому заразитися можна, перебуваючи в одному приміщенні з хворим. Але швидко гине в зовнішньому середовищі і не передається через побутові предмети (постіль, одяг) або третіх осіб, які контактували з інфікованими.
На кір хворіють лише люди, і зараження відбувається тільки від людини до людини.
Перші півроку після народження дитина має материнський імунітет від кору, але ближче до року він слабшає і необхідна вакцинація. Якщо ж мати дитини не хворіла й не робила щеплення, дитина імунітету не матиме.
Основні симптоми
Зазвичай на кір хворіють один раз. Повторні випадки трапляються вкрай рідко.
«Заразитися може будь-яка людина, що не має імунітету. Симптоми кору: висока температура, нежить, кашель, висип, іноді блювання й пронос. Часто ускладнюється пневмонією та може викликати ураження головного мозку», — повідомляє МОЗ.
Вірус кору послаблює імунітет і знижує здатність організму боротися з іншими хворобами. Від моменту зараження до захворювання минає від 7 до 21 дня. Це прихований період хвороби.
У період захворювання починається висока температура, сильний головний біль, нежить, відсутність апетиту й слабкість. Потім — нежить, сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, інколи гнійні виділення). Рожеві крапкові висипання з’являються на другий-третій день. На слизовій оболонці ясен, щік та губ — білуваті цятки. Їх можна побачити ще до появи висипу на тілі.
На 4-5 день хвороби на шкірі голови, обличчі, за вухами з’являється висип, пізніше розповсюджується на тіло, руки й ноги. Зазвичай виглядає як дрібні рожево-червоні цятки і пухирці, що поступово перетворюються на більші плями. У цей період стан хворого може погіршуватися. Висип зникає у зворотньому з появою порядку. Відтак стан хворого починає покращуватися.
Профілактика та лікування
Основним способом профілактики є вакцинація, яка і забезпечує захист від кору. В Україні застосовується комбінована вакцина для профілактики одразу від трьох хвороб — кору, епідемічного паротиту та краснухи. Вакцину закуповує Міністерство охорони здоров’я через міжнародні закупівлі ЮНІСЕФ за бюджетні кошти. Останнім часом батьки дедалі частіше відмовляються від вакцинації дітей.
Якщо ж дитина чи доросла людина захворіла, хворого обов’язково ізолюють, а також роблять дезінфекцію приміщення. Якщо дитина хворіє без ускладнення, лікування можна проходити вдома, дорослих зазвичай госпіталізують.
Висип не лікують. Спочатку тіло вкривається висипаннями повністю, стає червоною плямою, згодом висип зникне. Розчісувати його не можна — можуть утворитися рани. Лікарі радять також не мочити і не розтирати висип. Поки він не зійде, варто залишатися в ліжку.
Профілактика грипу та ГРВІ
Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) є однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я нашої країни: на їх долю припадає близько 80% всієї інфекційної захворюваності. При цьому завдається шкода як здоров’ю населення, так і економіці України.
Сьогодні одним із головних діючих способів попередження та ліквідації інфекційних хвороб - є імунопрофілактика. Епідеміологічна безпека може бути досягнена завдяки значному охопленню населення специфічними та неспецифічними імунопрофілактичними заходами щодо попередження захворюваності на ГРВІ, в тому числі грип. Однак, ефективність специфічних імунопрофілактичних заходів залежить від багатьох факторів, а саме: відсотка охоплення щепленнями в різних колективах і населення в цілому, активності вірусів (грипу та інших ГРВІ в епідемічному сезоні), відповідності їх штамів вакцинним штамам, адекватності імунної відповіді на вакцинацію.
Саме тому, необхідно вживати, в першу чергу, заходи неспецифічної імунопрофілактики, які сприяють зменшенню вірусного навантаження і посиленню противірусного імунного нагляду в організмі та формуванню імунологічної пам’яті до конкретних збудників. Неспецифічна імунопрофілактика включає в себе механічні та цільові заходи. Дотримання механічних заходів залежить від конкретної особи, тому необхідно дотримання загальних вимог в передепідемічний та епідемічний періоди:
- запобігати перебуванню в громадських місцях;
- запобігати тісному контакту з людиною, у якої є симптоми захворювання;
- часто мити з милом руки та обличчя, промивати ніс та горло, намагатися не торкатися очей та носа;
- спати не менше 7-8 годин, максимально перебувати на свіжому повітрі, вживати повноцінну їжу та якісну воду (до 2 літрів на добу);
- прикривати рот та ніс маскою або хусткою в громадських місцях;
- організувати карантин для захворілих членів родини;
- провітрювати помешкання та робити щоденне вологе прибирання з дезінфікуючими засобами;
- при появі симптомів захворювання залишатись дома, викликати лікаря, пити багато рідини та дотримуватись постільного режиму.
Цільові неспецифічні імунопрофілактичні заходи включають в себе призначення противірусних, імунотропних та загальнозміцнювальних препаратів синтетичного та природного походження. Вони, в першу чергу, проводяться певним категоріям громадян з груп ризику. До цих груп відносяться:
- діти, яким вакцинація протипоказана;
- не вакциновані, які знаходяться в прямому контакті з хворим на грип та інші ГРВІ;
- не вакциновані діти.
Для призначення цих заходів слід звернутися до лікаря.
Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення - медичні процедури, мета яких вироблення в організмі імунітету проти певних інфекційних захворювань.
Профілактичні щеплення проводять згідно з наказом МОЗ України від 16.09.2011р. № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів».
Щепленню підлягають усі новонароджені та діти, які не мають до цього протипоказань.
Туберкульоз є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у світі. Воно передається через хвору людину чи тварину, які виділяють збудник з харкотинням, сечею, калом, слиною, молоком або сльозами. Туберкульоз уражає людей з послабленою імунною системою. До такої категорії людей, відносяться і новонароджені. Вакцинація від туберкульозу проводиться БЦЖ - вакциною на 3-5-ту добу життя дитини. Для вакцинації недоношених дітей з масою тіла ~ 2000г. застосовується вакцина із зменшеним вмістом антигену БЦЖ-М. Діти, які не були щеплені в пологовому будинку підлягають обов'язковій вакцинації БЦЖ в поліклініці до 2-х місячного віку. Після 2-х місячного віку, перед введенням вакцини - БЦЖ, дитині слід провести пробу Манту. Щеплення проводиться при негативному результаті проби.
Проба Манту застосовується систематично раз на рік, для всіх дітей з 12-ти місячного віку з метою раннього виявлення туберкульозу.
Гепатит В - інфекційне захворювання організму, з переважним ураженням печінки та її тяжкими ускладненнями, як цироз та рак печінки. Передається через інфіковану кров від матері до дитини, материнське молоко, слину, сльози, піт, лімфу, вагінальні виділення, сперму, ножиці, манікюрні та педікюрні набори, зубні щітки, соски та інше. Щоб уберегти себе і своїх дітей від зараження, важливим засобом профілактики є щеплення, яке можна розпочати в будь якому віці, двічі з інтервалом у 1 місяць і третє через 5 місяців.
Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, що схильне до епідемічного поширення з повітряно-крапельним механізмом передачі.
Збудник дифтерії виділяє токсин, який руйнує оболонку нервових волокон, пошкоджує еритроцити, та зупиняє клітинне дихання. Тому перебіг інфекції дуже тяжкий з ураженням дихальної, нервової, серцево-судинної систем, нирок та наднирників. Утворюються нальоти на мигдаликах, які швидко перетворюються в щільнні та міцно фіксовані фибринозні плівки, характерна тенденція до їх поширення, прогресує набряк мигдаликів, м'яких тканин рото глотки, підшкірної клітковини.
Не менш небезпечним захворюванням для дітей є кашлюк, його збудник поширюється при кашлі та чиханні. Кашлюк викликає довготривалі напади кашлю, може викликати зупинку дихання, ушкодження мозку та призвести до смерті. До 80% захворювань припадає на дітей, віком до 5 років. Чим менший вік дитини, тим важчий перебіг захворювання.
Граючись на подвір'ї, на дитячому майданчику, купаючись в річці, діти можуть отримати травму, це є прямою загрозою інфікування правцем.
Правець - інфекційне захворювання, яке проявляється судомами жувальної мускулатури, коли дитині важко відкривати рот, відмічається біль при прийомі їжі та розмові. Судоми швидко розповсюджуються на м'язи обличчя, шиї, спини, живота, рук, ніг, вражають дихальну мускулатуру, що веде до асфіксії та смерті. У новонароджених правець виникає при занесенні збудника через пуповинну рану.
Щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводиться за віком: І-ше щеплення у 3 місяці, ІІ-ге щеплення - у 4 місяці, ІІІ-тє щеплення - у 5 місяців, та ІV-те щеплення - у 18 місяців. Інтервал між І-им, ІІ-им, ІІІ-ім щепленням становить 1 місяць, інтервал між ІІІ-ім і ІV-им щепленням повинен становити 12 місяців. Для вакцинації дітей використовують вакцину як з ацелюлярним (АаКДП) так і цільноклітинним (АКДП) коклюшним компонентом.
Поліомієліт - інфекційне захворювання, на яке найчастіше хворіють діти до 3-х років, але від нього не застраховані навіть дорослі. Воно починається гостро, з підвищення температури тіла, через деякий час розвивається в'ялий параліч, який має завжди незворотній процес. Єдиним засобом захисту є вакцинація.
Для профілактики поліомієліту застосовують для перших двох щеплень в 3 та 4 місяці інактивовану вакцину (ІПВ). Для ІІІ щеплення поліомієліту (5 місяців) та ІV-го (18 місяців) застосовується оральна жива вакцина (ОПВ) за відсутності протипоказань. Якщо за станом здоров'я дітям протипоказано введення оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ) щеплення проводять виключно (ІПВ) вакциною. Вакцинація (ІПВ) може бути застосована для 3-4 щеплення, як окремо так і в складі комбінованих вакцин.
Дуже небезпечною для дітей до 5 років є гемофільна (ХІБ) інфекція. Вона є причиною гострих респіраторних захворювань, тяжких запалень легень, гнійних менінгітів, отитів, які мають важкий перебіг і ведуть до інвалідності або летальності. ХІБ-інфекція діагностується та лікується дуже складно. Єдиним засобом профілактики гемофільної інфекції є вакцинація, яка може проводитись моновакцинами та комбінованими вакцинами, що містять ХІБ-компонент. Щеплення слід проводити в 3, 4 та 18 місяців разом з вакцинами АКДП та поліомієліту.
Проти кору, епідпаротиту, червінки (краснухи) щеплення проводять в 12 місяців.
Кір, епідемічний паротит - інфекційні хвороби, які небезпечні своїми ускладненнями, а саме: коровий ларингіт (втрата голосу), корова пневмонія, отит (втрата слуху). Дуже небезпечне ускладнення, яке веде до інвалідності або смерті - коровий енцефаліт.
Свинка (епідемічний паротит) - захворювання, що дає ускладнення з боку центральної нервової системи, запалення головного та спинного мозку (менінгіти), статевих органів: у хлопчиків - орхіти, що стають причиною безпліддя, та запалення підшлункової залози, що часто є причиною виникнення цукрового діабету.
Червінка (краснуха) дуже небезпечна для вагітних, які захворіли в перші 3 місяці вагітності. Такі жінки можуть народити дитину з тяжкими вродженими вадами розвитку: вродженими вадами серця, нирок, глухота, сліпота.
Недостатнє охоплення щепленням, порушення графіку імунізації, несвоєчасна вакцинація у дітей в епідемічних вогнищах, приводить до розповсюдження вище згаданих інфекційних захворювань. Головне завдання імунізації - створення колективного імунітету, тобто щеплених дітей повинно бути 98%, то тоді можна говорити про імунний прошарок (захист) від інфекцій, або груповий імунітет.
Тривалість вироблення імунітету від інфекційних захворювань враховується при встановленні термінів повторного щеплення - ревакцинації. Щоб забезпечити досить високий імунітет, що оберігає від зараження, щеплення необхідно систематично проводити через певні інтервали часу.
При порушенні календаря щеплення, для вирішення індивідуального календаря щеплень, батькам дітей слід звернутися до дільничного педіатра чи лікаря-імунолога.
Щеплення не лише захищає від зараження, але також є істинним чинником в протиепідемічній боротьбі з інфекційними захворюваннями!!!
Пам’ятка !!!
Як уникнути переохолодження і обмороження
Щоб не отримати переохолодження і обмороження, треба знати їхні ознаки, а також основні правила поведінки в умовах низьких температур.
- переохолодження організму виникає, якщо людина тривалий час перебуває на холоді.
- найчастіше замерзають люди у стані алкогольного сп'яніння. Ознаками переохолодження є озноб, тремтіння, блідість, а потім і посиніння шкіри, губ, біль у пальцях рук та ніг. При легкому переохолодженні достатньо тепло вдягнутися, випити гарячий солодкий чай або каву.
- при тривалому переохолодженні розвивається обмороження (пошкодження тканин у результаті дії низьких температур). Обмороження може виникнути не тільки при сильному морозі, а й при достатньо теплій зимовій погоді. Його розвитку сприяє вологе повітря та вітер. Причиною обмороження можуть стати мокре та тісне взуття; тривале перебування у нерухомому стані на вітрі, в снігу; хвороби, алкогольне отруєння.
- до обмороження більш схильні пальці, кисті, стопи, вуха і ніс. При першому ступені обмороження шкіра блідніє, знижується чутливість уражених ділянок, а після зігрівання спостерігається почервоніння та набряк. При другому ступені ураження шкіра набуває синьо-багрового відтінку і на її поверхні з’являються пухирі з прозорою рідиною.
- якщо побіліли щоки, ніс, вуха, достатньо розтерти їх чистою рукою до почервоніння і появи поколювання. Не можна розтирати снігом, тому що сніг не зігріває, а прохолоджує відморожені ділянки та ушкоджує шкіру. Неприпустимо швидко зігрівати ділянки тіла (наприклад, поливати гарячою водою). Якщо з’явилося напухання відмороженого місця або пухирі, то розтирання робити не можна. Потрібно покласти на відморожене місце пов’язку з товстим прошарком вати і доставити постраждалого до лікарні. Постраждалого з будь-яким видом відмороження необхідно помістити в тепле приміщення. Потрібно дати йому гарячий чай або каву.
- щоб не допустити переохолодження і обмороження, перед виходом на вулицю слід обов’язково поїсти та правильно одягнутися. Одяг повинен бути багатошаровим і обов’язково з натуральних тканин, він не повинен стискати рухів. На ноги одягайте вовняні шкарпетки і взувайте просторе взуття, бо небезпека одержати відмороження залежить значною мірою від порушення нормального кровообігу (тісне взуття, нерухомість).
- обов’язково одягайте головний убір. За 20 хвилин до виходу на вулицю змажте обличчя і руки спеціальним поживним кремом, який не містить воду. На морозі весь час намагайтесь рухатися. Лікарі рекомендують вживати більше теплої рідини, що сприяє кращій терморегуляції організму.
Як убезпечити себе від травм в ожеледицю
Разом із приходом морозів щорічно реєструється сумна статистика травмувань, пов’язаних з ожеледицею. Зараз у медиків „гаряча” пора. Людей доставляють з переломами кінцівок, розтягненнями зв’язок, черепно-мозковими травмами.
щоб зменшити ризик травм в ожеледицю, фахівці радять ходити не поспішаючи, злегка розслабивши ноги в колінах, ступаючи на всю підошву. Кращими для ходьби по льоду є підошви з мікропористої чи іншої м’якої основи без високих каблуків. Не тримайте руки в кишенях – це збільшує можливість не тільки падіння, а й важких травм. Обходьте металеві кришки люків, слизькі ділянки тротуарів та сходів, адже вони, як правило, вкриті льодом. Не ходіть краєм проїжджої частини дороги - можна впасти і опинитися на дорозі. В „слизькі дні” не перебігайте проїжджу частину дороги. У цей час гальмівний шлях машини значно збільшується, а падіння перед автомобілем, що рухається приводить, як мінімум, до каліцтв, а можливо, і до загибелі. При порушенні рівноваги швидко присядьте, бо це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.
щоб почуватися впевнено на слизьких вулицях, змайструйте перед виходом із будинку «льодоступи». Для цього наклейте лейкопластир чи ізоляційну стрічку на суху підошву і каблук (хрест-навхрест або східцем) і перед виходом натріть піском ( на один-два дні вистачає). Можна підошву перед виходом натерти наждачним папером, а ще краще прикріпити його на підошву (але від води піщинки наждачного паперу рано чи пізно обсипаються). Або намажте на підошву клей типу „Момент” та поставте взуття на пісок, після цього можна сміливо виходити на вулицю.
Техніка безпеки на водних об’єктах в зимовий період
Льодостав – це період, коли спостерігається нерухомий крижаний покрив на річці або водоймі. Тривалість льодоставу залежить від тривалості і температурного режиму зими, характеру водойма, товщини снігового покриву.
Ранній льодостав, тобто що почався раніше звичайного терміну, можливий у випадках різкого раннього похолодання на річках з повільною течією або невеликих закритих водоймах де течія відсутня.
Особливістю раннього льодоставу в початковий його період є тонкий і неміцний лід, ополонки (частенько припорошені щойно випавшим снігом), дуже тонкий лід прибережної кромки унаслідок досить високої температури, що перешкоджає швидкому і рівномірному нарощуванню товщини льоду за всією площею водойма. Тому особливо важливо, щоб пам'ятали про це діти. Вони люблять ходити на замерзлі озера, річки, кататися на ковзанах, санчатах, забуваючи при цьому, що може лід виявитися тонким і провалишся під лід.
В цілях запобігання проваленню під лід в цей період рекомендується утриматися від виходу на лід, особливо дітей. Ніхто не знає товщини льоду, ніхто не може запобігти біді.
Наша зима особливо небезпечна. Лід при частій зміні температури швидко підтає і дитина не знаючи цього, виходить грати на водойм. І ось тоді на поріг підступає біда: лід тріскотить і провалюється, відкриваючи глибину водойма. Дуже швидко можна опинитися в холодній крижаній воді. Така вода сковує людину, його рухи і важко без допомоги сторонніх вибратися на берег.
Добре якщо ще ти провалився під лід недалеко від берега, на мілководді.
Тоді, при проваленні під лід в прибережній зоні, необхідно вийти на берег, віджати одяг, вилити воду з взуття і, щонайшвидше дістатися до найближчого житла.
Якщо ж біда застала людину на середині водойма або в місцях, де велика глибина, то рятуючи людину необхідно користуватися певними правилами. Рятувати дитину, що потрапила під лід може лише доросла людина. Вона досвідчена і зможе правильно діяти в цих обставинах. Для надання допомоги людині, що потрапила в ополонку забороняється підходити до її краю. Рухатися до постраждалого по льоду необхідно повзучи. Щоб площа опори на лід була якомога більше, допомога надається за допомогою підручних засобів (палиці, ременя брюк, шарфа і тому подібне). Витягнувши постраждалого на берег потрібно віджати від води його одяг і прийняти заходи до швидкої доставки його в найближче житло.
Пам'ятайте! Ігри на льоду водойма дуже небезпечні! Краще кататися на санках і ковзанах в спеціально обладнаному для цього місці. Необхідно пам'ятати завжди про небезпеку тонкого льоду і підтавання льоду.